Після пізнього минулорічного Стамбулу було величезне бажання «здихатися» марафону значно раніше, тому вибір впав на Будапешт 11 жовтня. Рівнинний, особливо не біганий українцями марафон, що насправді дуже дивно, в одній з європейських столиць з цікавою історію і гарною трасою – таким я бачив цей марафон ще в травні місяці, коли й прийняв рішення про реєстрацію.
Часу на підготовку було ще вдосталь, тож тренування проходили по загальному плану без особливих об’ємів та проблем з акцентом на роботі в низьких пульсових зонах, а вже з 1 серпня почалася робота. Тренер видав план, що містив декілька цікавих нововведень, таких як довгий фартлек і біг по голосіївським гіркам.
Підготовка. Цього разу особливий заміни був зроблений на затрусках між основними тренуваннями на дуже низьких пульсах до 125-130 ударів, таким чином додаткові 20-25 км в тиждень вилилися в 315 км загального об’єму за серпень місяць. Основна локація цього разу змістилася з ВДНГ на ППС, швидкість довгих кросів просіла в середньому на хвилину (з минулорічних 5 хвилин на км до 5:40-6 хвилин на км – пісок і софт трейл дався взнаки), що дуже добре сказалося на моєму загальному стані, а особливо на проблемному лівому сідничому нерві – об’єми переносилися надзвичайно легко. 6 вересня перша 35 км – політ відмінний з середнім темпом 5:40. За два тижні на другій 35-ці отримав легкий тепловий удар десь біля Малої Олександрівки, останні 15 км довелося трусити на 6:10-6:15 – при навіть найменшому пришвидшенні серце реагувало значним пожвавленням до 165, тож доводилося стримуватися.